Досліджено два протилежні підходи, або парадигми, у створенні нового варіанту "філософії життя", побудованої на фундаменті принципу Всеєдності та нового розуміння Абсолюту, що в сукупності визначають специфіку філософського дискурсу щодо розуміння взаємозв'язку духовного та тілесного. Взаємозв'язок духовного та тілесного завжди інтенціальний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою даної інтенціальності є фактичний взаємовплив духовного та тілесного на рівні людини, особистості, суспільства. Аналіз даної проблеми показує, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє свою паралельність щодо конкретних проявів вазаємозв'язку духовного та тілесного. Встановлено, що джерела софілогічного вчення B. C. Соловйова експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Платона й Аристотеля, ученнях східнохристиянських містиків, здобутках філософії Нового часу, німецької філософії, позитивізмі О. Конта. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку духовного та тілесного як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати в межах конкретних наук.

• Астахова Тетяна Григорівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"