Розглянуто процес переходу від безсистемного накопичення масиву знань з української історії до науково-критичних форм історичних досліджень, який проходив у напрямку документалізації та професіоналізації. Проаналізовано зростання рівня досліджень з історії України через організацію наукової роботи істориків довкола гуртків, періодичних видань, наукових установ, університетських центрів, що було тісно пов'язано з їх інституціоналізацією. Показано, що до середини XIX ст., ці тенденції зумовили кристалізацію національної історичної та суспільно-політичної думки, яка знайшла логічне завершення в поглядах і програмових документах членів Кирило-Мефодіївського товариства. Обгрунтовано періодизацію досліджуваного періоду (кінець XVIII - перша половина XX ст.) з визначенням двох головних історіографічних етапів: перехідного й організаційного.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Кузьменко Аліна Вікторівна (історичні науки)
• Кузьменко Андрій Володимирович (історичні науки)
• Кузьменко Олександр Васильович (педагогічні науки)
• Кузьменко Анна Вячеславівна (економічні науки)
• Кузьменко Олександр Васильович (фізико-математичні науки)
• Коцур Анатолій Петрович (історичні науки)
• Коцур Віктор Петрович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"