Розглянуто дискусійні і найбільш складні питання української морфеміки та словотвору, які мають прикладний характер і від їх вирішення залежить виконання морфемного, словотвірного й етимологічного аналізу. Увагу приділено розрізненню синхронії та діахронії в морфеміці та словотворі, розглянуто принципи поділу слів на морфеми, типи морфемного членування, виділення конфіксів, складних афіксів, вставних морфем, афіксоїдів, інтерфіксів, морфемну структуру абревіатур. Описано методику визначення мотивації слів, розкрито відмінності між такими способами словотворення, як лексико-семантичний і лексико-морфологічний, лексико-синтаксичний і слово- та основоскладання, абревіація й усічення за зразком абревіації. Розглянуто специфіку безафіксного способу словостворення й усічення мотивуючої основи як морфонологічного явища. Наведено рекомендації щодо визначення належності деривантів до словотвірних типів і словотвірних підтипів тощо. Подано схеми повного та неповного морфемного, словотвірного й етимологічного аналізу, а також зразки розбору слів за цими схемами.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"