Проведено філософсько-релігієзнавче дослідження ісламських священних і віроповчальних текстів як джерел мусульманського права (МП) з визначенням релігійно-правової сутності Корану й сунни (на матеріалах "Сахіху" аль-Бухарі) з трансформацією їх настанов на еволюцію мусульманської концепції хіджри періоду утворення національних держав та на глобалізаційне підгрунтя ісламської доктрини "джихад". Встановлено, що Коран як священний текст ісламу насичений великою кількістю норм і приписів - імперативних і широких у межах тлумачення й їх великий потенціал для прояву, зокрема, у встановленні релігійних меж правової ініціативи. Розроблено та обгрунтовано поділ всіх правових норм і приписів Корану й сунни, з виділенням двох їх різновидів з віднесенням настанов - абсолютно точних та настанов, які не допускають різних тлумачень, а також приписів - відсторонених та недостатньо зрозумілих. Доведено, що головне у МП - встановлення найбільш загальних параметрів відносин між людьми на релігійній основі, юридичні деталі - вторинні, оскільки не порушуються релігійно-моральні норми поведінки.

• Годованець Наталія Іванівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"