Проаналізовано українську жіночу літературу кінця XIX - початку XX ст. Визначено особливості жіночого письма, гендерні аспекти, розглянуто образ жінки в суспільному та культурному житті, а також висвітлено характерні проекції жіночої ідентичності. Обгрунтовано тезу, що поява чисельних жіночих імен ознаменувала перехід у національну культуру талановитої когорти, яка, шануючи традиції попередників, водночас, розширювала естетичні горизонти рідного письменництва - впроваджувала нові теми, мотиви та засоби художнього відображення дійсності. У поетиці фемінної творчості розкрито її сповідність, психологізм, розглянуто архетипні образи. До аналізу залучено художню прозу українських письменниць Н. Кобринської, О. Пчілки, У. Кравченко, О. Кобилянської, Л. Яновської, Н. Кибильчич, Л. Українки, Є. Ярошинської, Н. Романович-Ткаченко, Г. Барвінок, Х. Алчевської, Г. Григоренка. Проаналізовано також автодокументальну літературу - епістолярну та мемуарну творчість жінок.

• Томчук Любов Василівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"