Вперше розглянуто процес формування та діяльності правоохоронної системи радянської України часів непу (1921 - 1928 рр.) на макрорівні (як частини радянської державної системи) та мікрорівні (в аспекті повсякденних практик і моделей поведінки населення держави). Проаналізовано динаміку розвитку злочинності, спроби її обмеження та форми організаційного оформлення системи правоохоронних органів в даний період. Охарактеризовано процес інституціоналізації правоохоронної діяльності як складової процесів стабілізації та впорядкування радянського суспільства на початковому етапі його становлення. Розглянуто особливості формування та діяльності судових і слідчих установ, прокуратури, адвокатури, міліції, кримінального розшуку, пенітенціарної системи, а також таких інститутів публічної боротьби зі злочинністю, як преса, громадські збори, опитування населення та міжгрупова комунікація. Показано, що транслюючи через пресу елементи нової ідеології й активно залучаючи населення до виконання правоохоронної функції в межах публічних заходів, влада широко використовувала практику розподіленої відповідальності, забезпечуючи у такий спосіб легітимацію власної каральної політики.

• Міхеєва Оксана Костянтинівна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"