Проаналізовано особливості трансформації символу центру в західноєвропейській культурі. Доведено, що у культурі домодерну символ центру конституює ціннісну ієрархію, пов'язуючи емпіричну чуттєву реальність, що знаходиться на периферії Всесвіту, з ідеальним та всезагальним, що знаходиться в центрі. Обгрунтовано, що в античності логоцентрична картина світу базується на ідеях-ейдосах, що виступають символами, які поєднують фізичний світ та його духовний трансцендентний центр-Єдине (Благо). В межах середньовічної культури Логос як безособовий закон Універсуму трансформувався в образ Ісуса Христа, найвищою символізацією якого є людина. Висвітлено питання секуляризації розуміння центру та його символів в новоєвропейській культурі. Зазначено, що ідейні напрямки романтизму, ірраціоналізму та психоаналізу переносять людський центр в почуттєво-емоційну та несвідому сфери, які виражаються традиційною символікою центру. Визначено, що у ситуації постмодерну духовний та фізичний центри відсутні, а їх символи деградують у симулякри.

• Михалевич Віктор Вадимович (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"