Обгрунтовано, що розуміння сутності розбою як суспільно небезпечного діяння впродовж історії людства практично не змінювалося: він завжди вважався одним з найбільш тяжких злочинів і передбачав найвищу міру покарання. Надано характеристику розбою як предмету дослідження юридичної психології, визначено теоретичні засади та можливості застосування психологічних знань щодо визначення елементів складу злочину у виді розбою, аргументовано психологічну природу системи детермінант і механізмів вчинення розбою, проаналізовано поняття "імпульсивних злочинів" і механізм їх вчинення як стереотипізованого, установочного реагування на ситуацію. Визначено теоретичні засади та можливості практичного використання психолого-юридичних знань у протидії таким діянням, як розбійні напади. Висвітлено кримінально-правові та психологічні аспекти особи, яка вчинила розбійний напад. Одержано нові дані про психологічну детермінацію та механізми формування злочинної поведінки у разі вчинення розбою.

• Казміренко Вікторія Олександрівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"