Розглянуто схему духовно-практичного освоєння світу через атрибути та модуси: добро (мораль), краса (мистецтво), істина (наука), солідарність (політика), справедливість (право), метафізика (філософія), трансцендентне (релігія), свобода, гармонія (практика), які працюють тільки в поєднанні. Запропоновано праксеологічний вимір світської духовності та "екологія думки", яка орієнтована на забуття суб'єктом активності всіх своїх негараздів і невдач, заздрощів і ненависті. Вона культивує необхідність мислити тільки "образами» успіху, любові та радості. Досліджено феномен віктимної поведінки особистості на рівні індивіда, як відхилення від норм безпечної поведінки. Вдосконалено через ставлення до духовності досліджено феномен втечі людини від свободи, зроблено внесок у дослідження світської духовності. Одержало подальший розвиток техногенна цивілізація є передумовою антропологічної кризи. Визначено ключові цінності духовності, світська духовність виступає базовою підставою ноосферно-інтегративної парадигми.

• Безукладова Лариса Василівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"