Вперше розглянуто та проаналізовано концепцію християнського анахоретства на основі феноменів: самотність, аскетизм і чернецтво. Анахоретство у контексті феномену самотності постає як усамітнення, як необхідна та внутрішня властивість людського життя. Аскетизм є ідейним підгрунтям і засобом втілення мети у анахоретстві. Як форма устрою, анахоретство є усамітненим чернецтвом, інваріантами якого, у подальшому, були келіотство й ідіоритмічні монастирі. Доведено, що анахоретство, незважаючи на відлюдницький характер подвижництва, не позбавлене комунікації. Вона присутня завдяки постійному пізнанню людиною себе та Бога на географічному, соціальному, внутрішньоособистісному та духовному рівнях. Уточнено визначення терміну християнського анахоретства. Концептуалізовано явище християнського анахоретства на теренах України, що постає своєрідним симбіозом печерництва, затворництва й ісихазму, принесеного з Візантії. Систематизовано антропологічні та метафізичні погляди Отців-відлюдників у спектрі християнської антропології. Головною категорією у них виступає поняття буття, яке розглянуто в межах онтологічної структурованості, цілісності, процесуальності, свободи та відкритості до есхатологічного горизонту. Вдосконалено аналіз релігійного та світського відлюдництва на феноменологічному, онтологічному й аксіологічному рівні. На кожному з них присутній аспект добровільної самоти, усамітнення, й є основою будь-якого відлюдництва. Висвітлено дослідження феномену аскетизму, який розуміється як шлях до релігійно-моральної досконалості й єднання з Богом.

• Циценко Ганна Богданівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"