Висвітлено історію та теоретичні засади дослідження двомовності в Україні. Проаналізовано лінгвістичний, етнополітичний, лінгводидактичний, соціо-, психо- й етнолінгвістичний аспекти двомовності (білінгвізму). Розкрито питання співвіснування та співвикористання мов. Розглянуто особливості взаємодії співвикористовуваних мов, етносоціолінгвальну природу суржику, білінгвальні аберації в українському мовному мисленні. Охарактеризовано феномен психічно-мовної меншовартості. Увагу приділено питанням діалогу культур і взаємодії мов, лінгводидактичним засадам навчання української мови російськомовних громадян, соціальним аспектам ідіолекту білінгва, двомовності українців за межами країни. Визначено, що в Україні двомовність характеризується як праксимальна, дифузна, непаритетна та близькоспоріднена; істотно переважає українсько-російська двомовність, яка, на відміну від російсько-української, є в Україні вимушеною і суцільною.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"