Досліджено значення тривалості комплексу QRS ЕКГ (QRS) для ефективності терапії фібриляції передсердь (ФП) комбінацією бета-адреноблокаторів (БАБ) й аміодарону (АМ) у 69 пацієнтів віком (<$E61~symbol С~10>) років і тривалістю ФП (<$E6~symbol С~5>) років. Тривалість QRS на епізодах ФП та синусового ритму вимірювали у відведеннях II, V1, V5, V6 (по три послідовних комплекси) з вибором максимального значення для відведення й зареєстрованих комплексів. Пацієнтів обстежували до, через 6 міс та 1 рік від початку лікування. Залежно від тривалості QRS (нормальний (NQRS) (60 - 100 мс) та подовжений (LQRS) (більше 100 мс)) пацієнтів розподіляли на 2 групи. Терапія комбінацією БАБ й АМ за більшістю клініко-функціональних показників була ефективнішою в пацієнтів з ФП з NQRS без виходу його тривалості за верхню межу фізіологічних значень. У пацієнтів з ФП з LQRS спостережено подальше подовження його тривалості, що вимагає чіткішого контролю терапії й/або переходу на інші схеми антиаритмічної терапії.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"