Наведено концепцію формування математичної моделі радіолінії, важливим етапом розбудови якої є формування адекватної моделі середовища поширення електромагнітних хвиль (ЕМХ). Мета роботи - вибір і обгрунтування моделі рельєфу земної поверхні як моделі середовища поширення ЕМХ для проектування лінії зв'язку. Актуальність теми підвищує той факт, що переважну більшість природніх об'єктів неможливо описати гладкими кривими. Тому для опису земної поверхні та для одержання результатів загального характеру необхідно підібрати універсальну математичну конструкцію. Дослідження природних об'єктів вказує на наявність характерних рівнів регулярності, фрагментації та подібності. Цим властивостям відповідають фрактали та фрактальні функції. Розглянуто основні принципи формування фрактальних поверхонь. Зазначено особливості застосування класичних методів розв'язку задачі поширення ЕМХ над фрактальною поверхнею. Зроблено висновок щодо доцільності для подальшого дослідження розсіювання електромагнітного поля використовувати діапазоннообмежену (з обмеженою кількістю гармонік) функцію Вейєрштраса, якій властиві такі ознаки: зберігає фрактальні властивості на обмеженому інтервалі масштабів, а одже є моделлю природних фракталів; дозволяє для аналізу поля розсіювання застосовувати класичні підходи (метод інтегральних рівнянь, тощо).

• Веретюк Сергій Михайлович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"