У сучасній фізиці міцності і пластичності у випадку пояснення явища пластичної деформації використовують теорію дислокацій. У цьому разі вважається, що ідеальна кристалічна гратка є стійкою і їй властивий високий опір деформації зсуву. Висвітлено нові погляди на явище пластичності з використанням уявлень про нестійкість кристалічної гратки. Класична модель описує стійкість кристалічної гратки за умови, що атоми знаходяться у положенні мінімальної потенціальної енергії, без врахування їх теплової енергії. У запропонованій моделі для пластичних тіл припускається, що атоми кристалічної гратки можуть знаходитися у положеннях, що не відповідають мінімуму їх потенціальної енергії, а стійкість чи нестійкість гратки залежатиме від кінетичної енергії атомів. На двовимірній моделі кристала показано, що ідеальна кристалічна гратка може бути нестійкою відносно зсувної деформацій у деяких кристалографічних напрямах. Зсув атомних площин в такій гратці може здійснюватися за дуже низьких значень зсувних напружень. Опір деформації зсуву, що спостерігається в реальних кристалах, обумовлений густиною дефектів і, перш за все, тонким поверхневим шаром, а в полікристалі - межами зерен і блоків. Проведено аналіз відомих експериментальних даних для підтвердження запропонованої гіпотези.

• Козак Любомир Юрійович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"