Описано клінічні випадки захворювань, в яких спільним синдромом була лихоманка. Тривала субфебрильна температура ускладнювала діагностику у випадку макроглобулінемії Вальденстрема. У другого пацієнта спорадичні пароксизми гіпертермії спостерігалися на тлі латентної цитомегаловірусної інфекції у разі порушення терморегуляторних механізмів. У третьому випадку лімфогранулематоз маніфестував складною клінічною симптоматикою, яка супроводжувалась виснажливою лихоманкою. Водночас тривала лихоманка запускається каскадом патологічних процесів на рівні термозалежних кірково-підкіркових терморегуляторних структур, і в цих умовах її генез втрачає своє значення у зв'язку зі зміною реактивності центрів терморегуляції, а латентні вогнища інфекції стають підтримувальним чинником порушеного теплообміну.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"