Квазікласичний підхід до квантово-геометродинамічної моделі застосовано для опису властивостей всесвіту на екстремально малих просторово-часових масштабах (ПЧМ). У цьому підході матерія у всесвіті має дві компоненти квантової природи, які поводять себе як антигравітуючі рідини. Перша компонента не набуває нульового значення в межі <$E h~symbol О~0> і її можна асоціювати з темною енергією. Друга компонента описується екстремально жорстким рівнянням стану та прямує до нуля після переходу до великих ПЧМ. На малих ПЧМ ця квантова поправка відіграє значну роль. Вона визначає геометрію всесвіту біля точки початкової космологічної сингулярності. Ця геометрія є конформною до одиничної 4-сфери, зануреної у 5-вимірний евклідовий плоский простір. Під час наступного розширення всесвіту, після досягнення пост-планківської ери, геометрія всесвіту перетворюється на геометрію, конформну до одиничного 4-гіперболоїда у 5-вимірному плоскому просторі з лоренцівською сигнатурою. Це узгоджується з гіпотезою про можливу зміну геометрії після виникнення всесвіту, що розширюється з області поблизу точки початкової сингулярності. Виникнення всесвіту можна інтерпретувати як квантовий перехід системи з області у фазовому просторі, забороненої для класичного руху, але де існує траєкторія в уявному часі, в область, де рівняння руху мають розв'язок, що описує еволюцію всесвіту у реальному часі. Поблизу межі між двома областями, з боку реального часу, всесвіт зазнає майже експоненціального розширення, яке гладко переходить у розширення під дією випромінювання, що домінує над матерією, у відповідності із стандартною космологічною моделлю.

• Кузьмичов Валентин Євдокимович (1945–) (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"