Розглянуто актуальні питання науково-методичного забезпечення антарктичної діяльності, географічне поширення та подальша диверсифікація якої набуває нових загрозливих масштабів, як в Антарктиці в цілому, так і в зоні відповідальності станції Академік Вернадський зокрема. Проаналізовано функціональну структуру основних типів підохоронних територій Антарктики, показано причини їх надмірної концентрації вздовж північно-західного узбережжя Антарктичного півострова. На основі порівняльно-географічного аналізу розкрито організаційно-правовий потенціал району наукових інтересів України в Антарктиці; показано доцільність впровадження в його межах додаткових механізмів територіального управління, притаманних для районів багатопрофільного використання. Як додатковий інструментарій науково-методичного забезпечення, для досліджуваного району виділено модельні території за подібністю ландшафтно-компонентної (острів Анверс і суміжні острови) та управлінсько-компонентної структури (острів Десепшн). Визначено, що основними заходами управління мають стати нормативне регулювання морського сегменту антарктичного туризму, а також координація та стимулювання комплексних наукових досліджень на репрезентативних ділянках, які відіграють роль індикаторів регіональних екологічних процесів. Конкретні інструменти управління запропоновано розробляти за методикою СКАР з оцінки екологічних ризиків, а також на базі поетапного підходу, апробованого німецькими вченими на півострові Файлдс (затока Максвелл).

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"