Вивчено вміст маркерів ендотеліальної дисфункції в крові хворих на ВІЛ-інфекцію, їх зміни залежно від клінічної стадії хвороби і під впливом різних методів лікування. Обстежено 127 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД з різними стадіями хвороби. Встановлено, що у разі ВІЛ-інфекції/СНІДу істотно зростає концентрація тромбомодуліну, Е-селектину та фактора Віллебранда, а в міру прогресування імунодефіциту концентрація всіх зазначених показників достовірно зростає. Використання антиагреганта дипіридамолу, а також тримісячне антиретровірусне лікування препаратами першого ряду забезпечують лише часткове зниження рівнів тромбомодуліну, Е-селектину та фактора Віллебранда. Однак включення в антиретровірусну терапію дипіридамолу призводить до нормалізації рівня тромбомодуліну і фактора Віллебранда при II клінічній стадії ВІЛ-інфекції, а при III - IV стадіях - до достовірного зниження. Така ж вагома різниця встановлена і щодо вмісту Е-селектину. У хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД виявлено ВІЛ-індуковане ураження судинної стінки. Тримісячна симптоматична терапія не впливає на стан ендотелію, проте включення в антиретровірусну терапію дипіридамолу максимально оптимізує його стан.

• Меленко Світлана Романівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"