Проаналізовано амбівалентність людського переживання у світі міста, де останнє окреслюється як зовнішня культурна реальність, що спрямовує суб'єкта як до конструктивних, так і деструктивних стратегій життя. Доведено, що переживання міста є трансгресивним етапом, а тому завжди пов'язане з межею людських можливостей, тілесною та духовною чутливістю. Зроблено висновок, що людське буття у місті є неможливим без переживання, що зумовлює актуалізацію антропокультурних практик і структур.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"