Видання присвячене березільській культурі, яка постала в процесі реформування українського театру Лесем Курбасом (1887 - 1937). Вперше у вітчизняному театрознавстві феномен цієї культури розглянуто в його унікальній цілісності та вражаючому структурному розмаїтті на тлі бурхливого мистецького процесу кінця 1910 - початку 1930-х р. Відтворено творчу практику Молодого театру (1917 - 1919 рр.), Кийдрамте (1920 - 1921 рр.), Мистецького Об'єднання "Березіль" (1922 - 1926 рр.), театру "Березіль" (1926 - 1933 рр.). Особливу увагу приділено аналізу першої української режисерської школи та професійному становленню таких режисерів, як Ф. Лопатинський, Б. Тягно, Г. Ігнатович, В. Василько, Я. Бортник, Л. Дубовик, В. Скляренко, Б. Балабан, К. Діхтяренко та ін. Проаналізовано всі вистави цієї режисерської генерації та вистави Л. Курбаса в контексті програмних цілей березільської сценічної культури, актуальної до теперішнього часу.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"