Проаналізовано українську інвективу від античності до сьогодення, систематизовано лінгвістичні розвідки у цій галузі. Охарактеризовано інвективу як мовленнєвий жанр та як тип мовлення, надано тлумачення інтелектуальної інвективи. Досліджено інвективу в гендерному аспекті, проаналізовано прокльони як національно-специфічний різновид інвективи. З'ясовано мовленнєві особливості неформально-молодіжних угрупувань, показано причини вживання інвективи. Зазначено, за сучасних умов процес активного включення некодифікованої лексики в офіційне, ділове, побутове мовлення набуває значного розмаху. Раніше інвектива була ознакою мови злочинців та інших маргінальних груп, а зараз широко використовується в мові радіо- та телеефірів, публіцистиці, художній літературі, що свідчить про функціонально-стильові зміщення в структурі мови, які характеризуються емоційно-експресивною конотацією. Під впливом цих процесів змінився і статус інвективи, значно зросла її кількість, семантична наповненість, розширилась сфера використання. Все це свідчить про рівень розвитку інтересів, смаків суспільства, його світогляду, ціннісних і культурних пріоритетів.

• Форманова Світлана Вікторівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"