Мета роботи - поліпшити результати лікування хворих з рубцевими деформаціями шляхом розробки нових і вдосконалення існуючих методів фіксації розтягнутих клаптів та оцінки їх ефективності. Проведено лікування 126 хворих з рубцевими ураженнями. Середній вік хворих - 19,2 року. В основну групу ввійшло 74 (58,73 %) пацієнти, яким імплантовано 121 (57,07 %) тканинний розширювач. Фіксацію розтягнутих клаптів здійснювали шляхом пошарового ушивання рани у власній модифікації (45 (37,19 %) випадків), модифікованого розкрою клаптя (39 (32,23 %)), деепідермізації ділянок рубця (20 (16,53 %)) та поліпропіленовою сіткою (17 (14,05 %)). У групу порівняння ввійшло 52 (41,27 %) хворих, яким імплантували 91 (42,93 %) експандер. Фіксацію розтягнутих клаптів здійснювали методом пошарового їх ушивання. Стан рубцевої тканини визначали за уніфікованою шкалою оцінки рубців. Під час використання запропонованих методів фіксації розтягнутих клаптів спостерігали статистично достовірне зменшення ширини рубців (р << 0,001). У хворих основної групи рубці мали більш прийнятні клінічні характеристики, ніж у хворих групи порівняння у найближчий та віддалений період. У строки до 12 міс після операції позитивні результати одержали у 91,9 % хворих основної групи та у 69,2 % - групи порівняння, у строки понад 12 міс після втручання - у 88,9 та 42,4 % осіб відповідно. Висновки: фіксацію розтягнутих клаптів доцільно здійснювати за допомогою запропонованих методів залежно від клінічних характеристик рубцевих тканин, локалізації та площі патологічного процесу. Використання запропонованої уніфікованої шкали надає змогу об'єктивно оцінити результати лікування.

• Жернов Андрій Олександрович (медичні науки)
• Козинець Георгій Павлович (медичні науки)
• Жернов Олександр Андрійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"