Висвітлено проблемність трактування секуляризації як процесу формування новочасної ідентичності шляхом переходу теологічних понять у світську площину. Дослідження цієї проблеми здійснено крізь призму аналізу інтерпретацій Г. Блюменбергом та К. Льовітом генези ідеї прогресу та зв'язку між есхатологією та філософією історії. Увагу зосереджено на порівнянні підходів цих німецьких мислителів ХХ ст. до оцінки ролі християнської спадщини у формуванні новочасного розуміння історії. Розглянуто аргументацію К. Льовіта на користь секуляризації-переходу та пояснено підстави критичного підходу Г. Блюменберга до проблеми джерел Нового часу. З'ясовано, що "теорема секуляризації", незважаючи на свої слабкі сторони, є вагомим критерієм переосмислення новизни Модерну.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"