Досліджено історію української мови, зокрема, лексики різних мовних пластів - від загальних слів та власних назв, насамперед, народної та до чужомовних лексичних вкраплень в українську мову. Результати аналізу мають переважно історичне та історико-географічне спрямування. Підкреслено, що крім загальної апелятивної лексики, взятої з документальних джерел і творів пізньосередньовічних авторів, звернуто увагу на ойкомію. Розглянуто значення і структуру, суспільно-історичні умови виникнення та територіальне поширення цих власних назв, які дають підстави для розгляду динаміки розселення українців і встановлення їх територіальних контактів з іншими слов'янами ХIV - ХVІІІ ст. Вперше обгрунтовано значення дослідження згаданих географічних назв, одних з найдавніших топонімів слов'янського світу, для пізнання різних аспектів мови та розкриття багатьох сторін суспільної діяльности людини, починаючи з дописемного часу.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"