Уперше в науковій літературі концептуально обгрунтовано гіпотезу, згідно з якою музичний звукозапис є інститутом соціальної комунікації. Висвітлено історію, зміст і структуру музичного грамзапису в контексті унікального досвіду країн Центрально-Східної Європи. Проаналізовано причини звукозаписувальних трансформацій у системі соціальних комунікацій та зроблено ретроспективний аналіз філофонічної комунікації. Розкрито структуру та динаміку соціально-комунікаційного компоненту магнітофонної та "вінілової" субкультури. Досліджено проблеми інституалізації музичного звукозапису. Вивчено теоретико-методологічні засади дослідження музичного звукозапису як комунікаційної та комунікативної категорії. Розкрито зміст основних термінів (музика, звукозапис, регіон, біт, поп і рок) і категорії наукового провадження. Охарактеризовано звукові носії та звукозаписувальні інституції. Досліджено музичний звукозапис як джерело філофонічної комунікації, а також філофонію як комунікативний елемент музичного звукозапису. Розглянуто зразки розвитку філофонічної взаємодії у контексті формування магнітофонної субкультури. Описано період еволюції від магнітофонної субкультури до студій звукозапису: структуру та динаміку комунікаційного компоненту філофонічного середовища.

• Синєокий Олег Володимирович (1966–) (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"