Висвітлено розвиток культури в різних регіонах світу. Виокремлено основні етапи історико-культурного розвитку, подано уявлення про багатство, своєрідність та різноманітність національних культур. Зазначено, що в історії культури України, за всієї її самобутності, простежується спадкоємність у ній як частині світової культури. Розглянуто через діалог культур співвідношення цивілізацій Сходу та Заходу. Наголошено, що на сучасному етапі культурний аспект суспільного життя стає глобальною проблемою, внаслідок цього зростає значення гуманітарної освіти. Зауважено, що знайомство з духовними скарбами народів світу, бережливе і, разом з тим, відповідно до сучасних завдань, звернення до культурного багатства попередніх поколінь, дозволить зрозуміти зміст забутих уроків історії. Констатовано, що центром культури, без сумніву, є людина, яка виступає і як суб'єкт культури, й у той же час як її об'єкт. Закономірною тенденцією стає усвідомлення себе у контексті історичного часу, в орієнтації як на своє історико-культурне коріння, так і на майбутнє, на соціально-культурні ідеали та можливості їх реалізації. Зроблено висновок, що новий погляд на сучасний світ сприятиме перелому у свідомості людини, виходу за межі свого життя, не обмежуючись усвідомленням дати народження та смерті.

• Кучменко Елеонора Миколаївна (1944–) (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"