Показано актуальність досліджень про природу матеріалів древнього іконопису, які надавали особливе сяйво чистих фарб і світлоносність лиця ікони періоду XIV - XV ст. Здатність так писати була втрачена старими майстрами в другій половині ХVI ст. і сьогодні являє найбільшу загадку православної ікони. До моменту постановки цієї роботи в науковій літературі практично були відсутні публікації, присвячені цьому питанню. Проведено пошукові дослідження і доведено, що до складу барвистого шару староруських ікон входять маловивчені природні рослинні матеріали на основі склероції ріжків (Secale cornutum), які мають високу оптичну активність і відбивають світло видимого діапазону. Встановлено, що стародавні іконописці як сполучну речовину в основному застосовували жовток курячого яйця, який розбавляли хлібним квасом з частками ріжків. Результати експериментальних досліджень підтверджують гіпотезу про наявність у прозорих лесирувальних фарбах з кристалічних мінеральних пігментів (кіновар, гематит, лазурит, азурит) часток склероції ріжків. У барвистому шарі стародавньої ікони світловий промінь, відбиваючись від пластівців частинок склероції ріжків, послідовно проходить крізь барвисті шари і багаторазово переломлюється безліччю кристалічних частинок, що створює ефекти глибини зображення, його внутрішнього світіння і гри світла.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ146.563(4РОС)3 + Щ140.560.5

Шифр НБУВ: Ж16492 Пошук видання у каталогах НБУВ 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"