Проаналізовано специфіку тенеденцій розвитку сучасної епістемології та особливості методології соціально-гуманітарного пізнання в контексті визначення цінностей та пріоритетів розвитку соціуму. Досліджено комплекс гносеологічних та онтологічних формоутворень, що локалізується в межах термінів і понять "ситуації постмодерну", який претендує на статус світоглядної та пізнавальної парадигми, ядром якої виступає нова мисленнєва практика. В той же час відкидаючи всі базисні глибинні моделі наукового пізнання, заміняючи їх концепцією окремих практик, дискурсів, визнано доцільним герменевтичний підхід до пошуку розуміння методів соціогуманітарного пізнання. Аргументовано перспективність синергетичного підходу для адекватного осмислення атрибутивних характеристик сучасного соціального розвитку. Констатовано необхідність подолання поляронсті обєктивістських та субєктивістських підходів у соціальній теорії, взаємокорекції інтересів суспільства та особистості.

Проанализирована специфика тенеденций развития современной эпистемологии и особенности методологии социально-гуманитарного познания в контексте определения ценностей и приоритетов развития социума. Исследован комплекс гносеологических и онтологических, формообразований, локализующихся в пределах сроков и понятий "ситуации постмодерна", претендующего на статус мировоззренческой и познавательной парадигмы, ядром которой выступает новая мыслительная практика. В то же время отвергая все базисные глубинные модели познания, заменяя их концепцией отдельных практик, дискурсов, признан целесообразным герменевтический подход к поиску понимания методов социогуманитарного познания. Аргументирована перспективность синергетического подхода к адекватному осмыслению атрибутивных характеристик современного социального развития. Констатирована необходимость преодоления полярности объективистских и субъективистских подходов в социальной теории, взаимокоррекции интересов общества и личности.

The author analyses the specifics of contemporary epistemology and methodology development tendencies and peculiarities of social and humanities cognition in the context of values determination and priorities of society development. The conducted analysis testifies that methodology of the social cognition must be based on the principles of objectivity, unity of logical and historical, social theory and practice. The main feature of the social cognition is that it based on the ideas of methodological pluralism, understanding of necessity of polarity's overcoming of objectivist and subjectivist approaches in a social theory, directed to the interpretation of society as the dynamic social field, mutual correction of society and personality interests.

• Надибська Оксана Ярославівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"