Розглянуто евристичний потенціал суб'єкта культури як стратегічної цілі філософії освіти, який формується у соціокультурному, освітньо-інтелектуальному, духовно-моральному просторі, перебування в якому передбачає укорінення у національну культуру й відкритість до сприйняття цінностей інших культур. Виокремлено наступні принципи даного процесу: антропність, яка онтологічно та гносеологічно пов'язує проблеми людини й інтенції нашої Метагалактики до реалізації фізичних умов існування найвищих форм життя; пасіонарність, яка є своєрідною етногенною здатністю людей до підвищеної активності (за Л. Гумільовим); взаємодія раціонального та ірраціонального, яка є трансформацією типів і відповідного образу суб'єкта, сутнісна зміна відносин Я - Ти - Ми; трансцендентування, яке є характерною ознакою гуманітарного знання; культуротворчість, яка пов'язана з гуманістичним типом особистості, яка примножує їх. Враховано вимоги стандартів та інноваційний вихід за їхні межі, що уможливлює філософію культуротворчості, світоглядно-гуманітарний сенс доцільної діяльності суб'єкта культури, особливо за суперечливих процесів глобалізації, спрямованих на уніфікацію людини. Підкреслено актуальність цілепокладання філософії освіти в контексті тенденції переходу від ідеї "освіченої людини" - до ідеї "людини культури".

Рассмотрен эвристический потенциал субъекта культуры как стратегической цели философии образования, который формируется в социокультурном, образовательно-интеллектуальном, духовно-нравственном пространстве, пребывание в котором предусматривает укоренение в национальную культуру и открытость восприятия ценностей других культур. Выделены следующие принципы данного процесса: антропность, которая онтологически и гносеологически связывает проблемы человека и интенции нашей Метагалактики в реализации физических условий существования высших форм жизни; пассионарность, являющаяся своеобразной этногенной способностью людей к повышенной активности (по Л. Гумилеву); взаимодействие рационального и иррационального, которое является трансформацией типов, сущностное изменение отношений Я - Ты - Мы; трансцендентирование, являющееся характерным признаком гуманитарного знания; культуротворчество, связанное с гуманистическим типом личности, и приумножающее его. Учтены требования стандартов и инновационный выход за их пределы, что актуализирует философию культуротворчества, мировоззренчески-гуманитарный смысл целесообразной деятельности субъекта культуры, особенно во время противоречивых процессов глобализации, направленных на унификацию человека.

The article deals with the heuristic potential of the subject of culture as the strategic purpose of philosophy of education. The subject of culture is formed in a certain socio-cultural educational, intellectual and moral dimension, which envisages the deep-rooting in the national culture and openness in understanding other cultures. The following principles are highlighted: antropism, passionarism, the interaction of rational and irrational, transcendentalism, cultural creativity. Within the extrapolation of the educational system it takes into account the demands of the standards and the innovational exceeding of their bounds, makes urgent the philosophy of cultural creativity and humanitarian sense of the necessity of the subject of culture activity, especially under the controversial processes of globalization directed to the unification of a person.

• Черепанова Світлана Олександрівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"