В контексте обоснования модели становлення толерантности предложена трактовка понятия "толерантность" как способность слушать, обучаясь слышать. Условием становления и развития толерантности является диалоговость - сущностная характеристика знания. Определены основные виды направленности личности в диалогическом общении: диалогическая, авторитарная, манипулятивная, альтероцентристская, конформная, индифферентная. Раскрыты основные компоненты диалогичного общения: взаимодоверие, равноправие, взаимопонимание и взаимосимпатия. Констатировано, что диалогичность - это ситуация деятельности, в которой субъект-субъектное взаимодействие основано на признании ценностно-смысловой множественности, ценностно-смысловом обмене в процессе познания действительности.

В контексті вивчення моделі становлення толерантності запропоновано трактування поняття "толерантність" як здатність слухати, навчаючись, чути. Умовою становлення та розвитку толерантності є діалоговість - сутнісна характеристика знання. Визначено основні види спрямованості особистості в діалогічному спілкуванні: діалогічна, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Розкрито основні компоненти діалогічного спілкування: взаємодовіра, рівноправність, взаєморозуміння і взаємосимпатія. Констатовано, що діалогічність - це ситуація діяльності, в якій суб'єкт-суб'єктна взаємодія грунтується на визнанні ціннісно-смислової множинності, ціннісно-смисловому обміні в процесі пізнання дійсності.

The article analyses some actual issues of tolerance and dialogue. Tolerance is an ability of listening to another person. The process of dialogue speaking is the main feature of knowledge and a condition of tolerance foundation and development. The author ascertains the main kinds of personal trends and components of dialogue communication.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"