Розкрито зміст індивідуального підходу як важливого принципу дидактики, зокрема, у роботі з дітьми з особливими потребами. Розглянуто стан вивчення у психолого-педагогічний літературі проблеми індивідуального підходу до виховання розумово відсталих дітей. Підкреслено, що організація диференційованого навчання в допоміжних школах України є одним зі шляхів реалізації індивідуального підходу, який передбачає, зокрема, створення окремих класів для учнів з більшими і меншими пізнавальними можливостями. Проаналізовано сім показників, відібраних І.Єременко та В.Туринською для характеристики розвитку пізнавальних здібностей учнів. Вказано показники, які необхідно враховувати у процесі здійснення індивідуального підходу: темп праці учня, розуміння і сприймання, самостійність і активність тощо. Охарактеризовано чотири групи дітей за ознаками успішного опанування знаннями та трудовими операціями на уроках праці. Акцентовано увагу на обов'язковості врахування педагогом на уроках трудового навчання проявів наявних у молодших школярів порушень рухової сфери, просторового орієнтування та працездатності.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"