Виконано аналіз методів оптимального управління з точки зору повноти їх доведення, можливих областей застосування та методологічної важливості. Показано, що принцип максимуму не справедливий для об'єктів загального виду, а для звичайних об'єктів він відразу випливає з методу класичного варіаційного числення шляхом зняття в останньому умови неперервності управління та пошуку управління з умови оптимальності функціонала Лагранжа по управлінню без застосування умови його стаціонарності по управлінню. Показано методологічну важливість методу динамічного програмування та його недоказовість для об'ектів не визначених станом.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"