Досліджено суб'єктно-об'єктну сферу лірики М. Шашкевича, Т. Шевченка, Б. Лепкого, І. Франка, А. Малишка, української поезії останньої третини ХІХ ст. З'ясовано, що ці митці вдалися до скомплікованих форм вираження авторської свідомості в ліриці, застосовуючи викладові форми оповідача, розповідача, ліричного персонажа ("рольова лірика"), автодієгетичного наратора, гетеродієгетичного наратора-усезнавця. Змодельовано суб'єктну сферу, взаємодію "я" - "ти", "я" - "інший", "я" - "ми". Висвітлено основні структури суб'єктивної сфери поезії: гомодієгетичний ліричний наратив, його складні форми: "я" як "ти", "я" як "інший", "Я" як "він", "Я - для себе", ліричний герой, ліричний розповідач, ліричний персонаж, утворення діалогічних структур, "багатоголосся", що прокладало шляхи для української модерної поезії ХХ ст.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"