Проведено аналіз бронхоскопічної картини у 41 пацієнта в період загострення бронхіальної астми та рецидивного бронхіту для визначення глибини ендобронхіту. Встановлено, що найрідкіснішою формою є катаральний ендобронхіт (I ступінь). Натомість найпоширенішим є катарально-гнійний ендобронхіт (II ступінь), який діагностовано у 44,0 % хворих на бронхіальну астму, у 61,11 % дітей із рецидивним бронхітом. Візуальна характеристика запалення доповнювалася визначенням засобів місцевого захисту: лізоциму та сіалових кислот у бронхоальвеолярному змиві. Зокрема, катаральний ендобронхіт супроводжується збільшеним у 7 разів вмістом лізоциму, а у разі гнійного (III ступінь) - рівень лізоциму був субнормальним. Глибина запалення в бронхах залежить також від концентрації сіалових кислот у бронхіальному змиві. Підвищення рівня сіалових кислот у 2,5 рази забезпечує мінімальні запальні зміни, що відповідають катаральному ендобронхіту. У міру виснаження синтезу сіалових кислот зростає глибина ендобронхіту, а саме: у разі гнійного ендобронхіту їх вміст нижчий за фізіологічний. Визначення лізоциму та сіалових кислот у бронхоальвеолярному змиві доповнює характеристику ендобронхіту та дає чіткі критерії глибини запального процесу.

• Банадига Наталія Василівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"