Зазначено, що поліморфізм клінічних проявів захворювання на кандидоз зумовлює розмаїтість патологічного матеріалу, що підлягає лабораторному дослідженню. Залежно від характеру та локалізації ураження, для лабораторного аналізу беруть мокротиння, зскрібки зі шкіри або слизових оболонок, нігтьові лусочки, кров, ліквор, сечу, жовч, фекалії, пунктати закритих порожнин, відокремлюване нориць, біопсійний і секційний матеріали. Спочатку роблять дослідження нативного матеріалу (за винятком крові); у цьому разі ліквор, сечу та жовч піддають попередньому центрифугуванню (1 500 - 2 000 об./хв, 10 - 15 хв). Препарати готують у 10 - 20 %-му розчині лугу за слабкого нагрівання. Виявлення нитчастої фази збудника (міцелію або псевдоміцелію) є важливим свідченням наявності кандидозу. Кількість дріжджових клітин у кожному полі зору служить орієнтиром під час підготовки серійних розведень для кількісного посіву на щільні живильні середовища: одиничні клітини в полі зору за великого збільшення мікроскопа (<$E times~400>) свідчить про їх вміст порядку десятків тисяч у 1 мл досліджуваного матеріалу.

• Резніченко Наталя Олександрівна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"