Показано, що лактулоза є одним із препаратів, що найчастіше використовуються в лікуванні синдрому портосистемної енцефалопатії й обстипаційного синдрому. У патогенезі хронічної портосистемної енцефалопатії, що неодмінно розвивається у разі хронічних захворювань печінки, аміачна теорія посідає перше місце. Це вимагає застосування препаратів, дія яких спрямована на зменшення амоніакогенних субстратів, гальмування амоніакогенних ферментів і виведення амоніаку з організму. Основні механізми дії лактулози пов'язані з її метаболізмом: у тонкій кишці відсутні дицукри для її гідролізу, внаслідок чого вона не адсорбується; по-друге, гідроліз лактулози здійснюється бактеріальними дисахаридазами в товстому кишечнику з продукцією коротколанцюгових карбонових кислот аліфатичного (жирного) ряду і різних газів. Розглянуто механізми дії продуктів гідролізу лактулози, а також доцільність її використання у разі печінкової енцефалопатії, закрепах, гіперхолестеринемії, гострих кишкових інфекціях, жовчнокам'яній хворобі.

• Митник Зіновій Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"