Зазначено, що сутність системного аналізу тріщинуватості порід глибокозалягаючих нафтогазоносних комплексів полягає в поєднанні: морфогенетичної типізації тріщин як певних форм петрофізичної неоднорідності; визначення просторової орієнтації тріщин як провідного фактора анізотропії породних тіл, зокрема, продуктивних резервуарів; виділення певних систем тріщинуватості з визначенням їх впливу на флюїдопровідні і морфологічні особливості колекторів і покришок; розробки критеріїв спостереження тріщинуватих зон (природних масивів) у геофізичних і геохімічних полях. Розроблено принципово нову схему генетичної класифікації тріщинуватості, в якій, зокрема, вперше визначені дві принципово різні генетичні групи діаклазів. До першої групи віднесено генетичні типи тріщинуватості, що пов'язані з ізотермічним розрядженням напружень різної природи. Друга група об'єднує різноманітні (насамперед, глибинно-флюїдогенні та сейсмогенні) тріщини, формування яких обумовлене адіабатичним розрядженням геодинамічних напружень. Саме з тріщинуватістю другої групи (включаючи флюїдодинамічну та сейсмотектонічну активізацію більш давніх за геологічним віком систем діаклазів різних генетичних типів першої групи) пов'язані дуже важливі в нафтогазовому відношенні явища ділатансійного розущільнення та природного гідророзриву.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"