Наведено результати переінтерпретації сейсмічних матеріалів ГСЗ по окремих профілях, що були відпрацьовані у Чорному морі понад 30 років тому. Швидкісне моделювання виконано за допомогою променевого методу (ray-tracing method) по двох субмеридіанальних лініях - профілю 25 у західній частині Чорного моря та вздовж лінії, що складається з двох профілів ГСЗ - профілю 28 в Азовському морі та профілю 29 у центральній частині Чорного моря. Ці роботи було доповнено 2D гравітаційним моделюванням. Швидкісна модель уздовж профілю 25 представлена (з півдня на північ) двома основними блоками, між якими в зоні материкового схилу виділено перехідний блок, характерною рисою якого є наявність на краю шельфу високоамплітудного розлому рифтогенної природи, пов'язаного з формуванням Західночорноморської западини. Швидкісна модель уздовж профілю 29 також демонструє (тільки у зворотному порядку) тонку океанічну кору північно-західної окраїни Східночорноморської западини та блок континентальної кори Центральночорноморського підняття, під яким поверхня поділу Мохо встановлена на глибині 29 км. Саме Центральночорноморське підняття є ешелонованою системою кількох (трьох) блоків, у межах яких фундамент підіймається від глибини 10 - 11 км на валу Андрусова до глибини 6 км на піднятті Архангельського. Сейсмічна межа в підошві кори (поділ Мохо), що занурюється під вал Андрусова з боку Східночорноморської западини, напевно, пов'язана з утворенням цієї западини, розкриття якої було ініційовано рухами зсувного характеру уздовж східного схилу Центральночорноморського підняття під впливом напружень стиску, спрямованих з півдня.

• Омельченко Віктор Данилович (геологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"