Вивчено будову верхньої мантії Чорноморського регіону за даними щодо нев'язки часів пробігу поздовжніх хвиль по трасах, що перетинають Чорне море. Використано методику локальної томографії, засновану на формалізмі Бейкуса - Гільберта. Попередньо досліджено параметри вогнищ землетрусів, що відбулися в Чорному морі та суміжних регіонах, і проведено локалізацію джерел землетрусів. Для розрахунків швидкісних поправок використано час вступу 1378 фаз <$E P sub n>-хвиль від 88 землетрусів Чорноморського регіону, зареєстрованих станціями, що розташовані навколо Чорного моря. Розподіл швидкостей поздовжніх хвиль надано у вигляді набору горизонтальних перетинів ізоліній швидкості на глибині <$EH~=~40~symbol Ш~55> км і двох вертикальних розрізів. Найбільш складною і неоднозначною за швидкісною будовою виявилася центральна частина Чорноморської западини. Ланцюжок високошвидкісних аномалій північно-західного простягання в центральній частині моря, що переходить у контрастну градієнтну зону, трасує положення Одесько-Синопського (Трансчорноморського) розлому. Західно- і Східночорноморська западини характеризуються підвищеними значеннями швидкостей, однак їх конфігурація та характер зміни із глибиною досить сильно відрізняються. Літосфера Західночорноморської западини більш високошвидкісна, для неї властиве зростання швидкості із глибиною, тоді як у Східночорноморській западині на

глибині 70 - 80 км швидкість зменшується з глибиною, що вказує на наявність тут хвилеводу. Різний швидкісний характер літосфери у двох западинах Чорного моря може бути пов'язаний з різною потужністю літосфери і пояснюється закладенням їх на різних мікроплитах і неоднаковим їх розвитком у рифтовій та пострифтовій фазах.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"