Доведено роль Харківської баянної школи у формуванні колективної традиції ансамблевого музикування як самобутнього явища регіональної культури. Вперше в вітчизняному музикознавстві охарактеризовано процеси становлення та розвитку народного ансамблево-інструментального музикування на Слобожанщині XX - XXI ст. Виявлено історико-соціокультурні передумови та шляхи формування професійних традицій народно-інструментального виконавства. Встановлено стильові особливості історико-виконавського досвіду народного ансамблево-інструментального музикування за участю баяна та акордеона на Слобожанщині. Визначено особистісний внесок провідних харківських ансамблістів-баяністів у розвиток українського народного ансамблевого-інструментального мистецтва досліджуваного періоду. Надано класифікацію типів і різновидів ансамблевого музикування за участю баяна й акордеона на підставі узагальнення творчого досвіду видатних представників харківської баянної школи. Обгрунтовано історичні та теоретичні засади наукового пізнання виконавської специфіки народного ансамблево-інструментального музикування. Набули подальшого розвитку ідеї І. Польської щодо загальних проблем теорії камерно-ансамблевого виконавства.

• Снєдкова Людмила Антонівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"