Розроблено теоретичну пояснювальну модель освітньої парадигми, яка є онтологічною метазасадою освітнього простору сучасності. Визнано методологічну значущість системно-діяльнісного підходу для освітньої теорії і практики. Внесено корективи у визначення специфіки соціально-філософського змісту парадигмальності. Визначено змістовну специфіку й межі застосування поняття парадигми до теоретичної діяльності у сфері освіти і до власне практичної освітньої діяльності, її організації та здійснення відповідно до певних ідей, концепцій, технологій, що втілюються їх зразками й моделями. Виявлено природу й джерела цінностей освіти. Показано, що сучасний світовий розвиток характеризується двома провідними тенденціями - глобалізації та інформатизації. Обгрунтовано, що глобалізація та інформатизація впливають на інститут освіти, формуючи у сфері освіти нові реалії, нові проблеми, які потребують вирішення, що пов'язано з необхідністю осмислення і зміни парадигмальних основ сучасної освіти. Визначено соціально-антропологічні характеристики сучасної освітньої парадигми, яка вперше визначається як "цивілізаційна парадигма освіти" або "прогресивно-гуманістична".

• Утюж Ірина Геннадіївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"