Проаналізовано особливості драматургії Л. Андрєєва 1900 - 1910-х рр. Доведено, що важливу роль у цих творах відіграють модерністські принципи зображення, а саме: неоміфологізм, інтертекстуальність, мотивність, домінування образів-символів, іронія, гротеск. Зазначено, що письменник пропонує новий тип драми, в якому зовнішній конфлікт та дія були виведені за сцену, а ключову роль відігравав внутрішній конфлікт і підтекст, який знаходить реалізацію у неоміфологічній сюжетній лінії. Результати дослідження свідчать про створення Л. Андрєєвим вже у перших драмах оригінальної моделі, яка стала інваріантною і лише варіювалася в усіх наступних п'єсах. Тип конфлікту, покладений в основу цієї моделі, а також усі рівні її структури виявили модерністську природу та ізоморфізм з прозою Л. Андрєєва. Зазначено, що у прозі та в драматургії письменника була відсутня еволюція, а лише змінювалися акценти в авторській концепції та варіювалися відповідні художні засоби і форми зображення.

• Сухоруков Віктор Анатолійович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"