Вперше у вітчизняній політичній науці досліджено особливості та характер еволюції національно-державних концепцій уряду ЗУНР в 1920 - 1923 pp. та його конституційно-правових практик. З'ясовано, що головним гарантом міжнаціональної згоди та суспільної єдності відродженої Галицької республіки мали стати етнокультурна ментальність і політична толерантність української нації, яка після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій підтвердила свій державницький потенціал, а також здатність розбудовувати рівноправні відносини з усіма етнонаціональними групами, які населяли українські землі. Доведено, що українська політична еміграція УНР і ЗУНР заснувала традиції захисту прав українців у міжнародних організаціях, насамперед у Лізі Націй, яка виконувала функції багатостороннього представництва інтересів різних держав і форуму для обговорення спільних проблем. Акцентовано увагу на інформаційно-комунікативній діяльності не лише офіційної дипломатії, а й окремих громадсько-політичних діячів.

• Литвин Надія Миколаївна (політичні науки)
• Литвин Наталя Миколаївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"