Проаналізовано особливості інтерфероногенної, антивірусної та цитокініндукуючої активності похідних дифенілу, аналогів аміксину - 4,4’- \i біс \i0 -[2-(діетиламіно)етокси] дифеніл дигідрохлориду (сполука 1) та 2- метоксикарбоніл-4-4’-\i біс \i0 -[2-(діетиламіно)етокси] дифеніл дигідрохлориду (сполука 2), а також питання взаємозв'язку цих активностей із впливом сполук на стан мембран чутливих клітин. Доведено, що сполука 1 за інтерфероніндукуючими властивостями за умов \i in vitro \i0 не поступається аміксину та є менш токсичною і має ширший діапазон інтерфероногенних концентрацій. Встановлено, що сполука 1, як і аміксин, забезпечує 100 % захист від цитопатичного ефекту вірусу везикулярного стоматиту у разі застосування профілактичної та лікувальної схем внесення речовин, тоді як сполука 2 затримує розвиток цитопатичного ефекту вірусу тільки на 50 %. Показано ефективність сполук 1 та 2 проти вірусу простого герпесу I типу у разі застосування обох схем внесення сполук. Зазначено, що ці сполуки значно збільшують величину електрофоретичної рухомості Т-лімфоцитів та впливають на поверхневий заряд клітин. Також доведено вплив похідних дифенілу на активацію плазматичної мембрани клітин шляхом їх здатності збільшувати мембранний потенціал на ранніх етапах експозиції зі сполуками. Доведено стимулювальний вплив сполуки 1 на мітохондріальну активність ізольованих гепатоцитів щура на ранніх стадіях їх взаємодії з клітинами, що свідчить про активацію мітохондріальноопосередкованого антивірусного шляху, кінцевою ланкою якого є виявлена продукція інтерферону I типу.

• Богорад-Кобельська Олена Сергіївна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"