Висвітлено процес націотворення, який став визначальною рисою XIX - початку XX ст. В період з кінця XVIІI до середини XIX ст. були окреслені та артикульовані нові ідеї, що визначили зміст суспільних та політичних течій, концепцій, які мали безпосередній вплив на формування національних "проектів". На їх розвиток в імперіях Романових і Габсбургів помітний вплив мала участь цих держав у ліквідації Речі Посполитої, політичні та культурні традиції якої позначилися на переважній більшості процесів, що відбувалися протягом XIX ст. Розвиток націоналізмів, активізація національних рухів поступово підводили до творення суто модерного явища - нації. Націотворчі тенденції безпосередньо пов'язані із державотворчими прагненнями, що і стало однією із головних причин руйнації імперій у результаті Першої світової війни. Зазначено, що особлива роль в структуруванні та ідейно-змістовому наповненні "проектів" належала інтелектуалам, які почали мислити національно. Саме вони стали тією силою у Центрально-Східній Європі, яка, спираючись на ними ж вибудувані елементи конструкції — історико-міфологічні, наукові, загальнокультурні, мовні, літературні, та врешті, політичні, спробували концептуально обгрунтувати правомірність творення нових "уявлюваних спільнот". Завдяки їх зусиллям з кінця ХІХ ст. найбільша соціальна верства тогочасних суспільств - селянство - поступово починає ідентифікувати себе, використовуючи національні категорії. Націотворчий процес розглянуто як процес або порядок культурних і політичних взаємодій різних національних "проектів": українського, російського, польського, єврейського.

• Венгерська Вікторія Олексіївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"