Вперше для умов західної частини Лісостепу України встановлено особливості прояву комплексу ознак зразків вівса різного еколого-географічного походження, виділено сорти-еталони та джерела цінних ознак, на основі чого сформовано робочу колекцію. Доведено можливість ефективного використання робочої колекції в селекційному процесі. Виявлено рівень варіабельності кількісних ознак: низький - за вмістом білка (V = 0,23 - 5,10 %), жиру (V = 0,16 - 1,38 %), клітковини (V = 0,11 - 6,66 %), за якими буде добір ефективним; високий - за продуктивною кущистістю (V = 1,40 - 54,46 %), дуже високий за кількістю зерен у вологі (V = 2,38 - 65,07 %) та массою зерна у ній (V = 1,21 - 74,93 %). Встановлено адаптивність та стабільність колекційних і перспективних селекційних генотипів вівса до умов середовища. За показниками продуктивності високопластичні генотипи характеризуються коефіцієнтами регресії від 1,11 до 8,31, а високо стабільні варіантами стабільності від 0 до 0,76. Виявлено залежність стійкості зразків вівса до ураження збудником корончастої іржі від еколого-географічного походження. Найбільший відсоток стійких сортів виявлено у Північноамериканській еколого-географічній групі.

• Дацько Андрій Осипович (сільськогосподарські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"