Вперше на основі аналізу, фундаментальних богословських і наукових праць комплексно розглянуто та проаналізовано історію, сучасний стан і проблеми ідентифікації інституцій орієнтального християнства. Визначено основні етапи та напрями дослідження орієнтального християнства та здійснено аналіз праць, присвячених богословським, соціальним, політичним та економічним аспектам процесів інституціоналізації конфесійних структур. Доведено, що в історії людства, народи, конфесійна належність яких була формою орієнтального християнства, виконували важливу посередницьку роль у процесі спілкування між Європою та мусульманським світом. Особливу увагу приділено набутому орієнтальними інституціями досвіду християнсько-ісламських міжкультурних взаємин. Зазначено, що інституції орієнтального християнства виконували роль консолідації етнічних меншин і формування етноконфесійних спільнот сирійців, ассирійців, вірмен, коптів та ефіопів. Наголошено, що в Україні існують представники орієнтального християнства представлені вірменською й ассирійською меншинами, що володіють набутим упродовж віків цінним досвідом функціонування в середовищі панування інших альтернативних конфесій. За умов іноконфесійного суспільства ними були вироблені світоглядні установки, уявлення та цінності, які були покладені в основу їх виваженої міжконфесійної політики, серед наслідків якої слід відзначити регламентацію принципів толерантності.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"