Запропоновано нове вирішення актуального завдання сучасної оперативної гінекології - підвищення ефективності лікування рецидиву генітального пролапсу (РГП) у жінок. Наведено комплексний підхід щодо оцінювання результатів епідеміологічного, клініко-інструментального, гістологічного та біохімічного дослідження, які дозволили встановити низьку ефективність лікування РГП із застосуванням власних тканин. Вперше на достатньому статистичному матеріалі (1 795 жінок у менопаузі) уточнено частоту формування та структуру клінічних форм РГП, терміни початку захворювання та його клінічний перебіг. Встановлено, що більшість "стандартних" оперативних методик створюють додаткові умови для формування РГП, в результаті чого 35,1 % пацієнток оперуються повторно. Уточнено фактори ризику, що сприяють прогресуванню різних форм РГП, та їх зв’язок із дисплазією сполучної тканини (ДСТ). Супутня ДСТ та екстрагенітальна патологія скорочують терміни формування та сприяють прогресуванню та декомпенсації клінічних ознак захворювання. Встановлено асоціацію РГП з високою частотою патології органів серцево-судинної, травної та дихальної систем, шкіри та опорно-рухової системи. Вперше уточнено деякі гормонозалежні механізми РГП, які пов’язані з гіпоестрогенією, з дисбалансом статевих гормонів та супресією експресії рецепторів ER і PgR у фасціально-лігаментарному апараті статевих органів (ФЛАСО) та слизовій піхви, що обумовлює метаболічні порушення, втрату опорно-механічних властивостей та еластичності сполучнотканинних структур фасціального апарату піхви, дистрофічні зміни в структурі фіксувального апарату матки на тлі ДСТ, прогресування дистрофічних змін після застосування радикальних методів хірургічного лікування ГП. Вперше подано оцінку діагностичного значення різних методів дослідження (МРТ, УЗД, клінічні методи, функціональні проби) у визначенні топографії дефектів ФЛАСО, методу корекції та ефективності лікування різних форм РГП. Вперше запропоновано класифікацію рецидивів генітального пролапсу після його хірургічного лікування за клініко-топографічними ознаками дефектів ФЛАСО, яка дозволяє оптимізувати вибір методу хірургічної корекції дефекту. Вперше на підставі поведеного дослідження запропоновано концепцію хірургічної тактики та сучасного комплексного підходу до передопераційної підготовки та реабілітації жінок з РГП. Показано, що комплексна передопераційна підготовка та післяопераційна реабілітація за запропонованою схемою покращують безпосередні та віддалені результати реконструктивних операцій з приводу РГП.

• Банахевич Роман Михайлович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"