На матеріалі української поезії 1980 - 1990-х рр. проаналізовано лексико-семантичну структуру слів-символів, які є одним з образних компонентів поетичної мовної системи у структурі мовної картини світу. Виокремлено символи-колорономени ахроматичної та хроматичної груп, символи-дендрономени (назви диких та окультурених дерев), символи світотворення (вогонь, вода, вітер, земля), які склали особливо розгалужений шар символів поетичної мови. Поняття "символ" досліджено в міфологічному, філософському, психологічному аспектах, що дозволяє сприймати його як результат пізнання людиною навколишнього світу та розглядати як зв’язок ідеального й матеріального. Визначено важливу роль полісемії у формуванні символу, що є актуальним у розумінні та репрезентації символу художнього твору. Символи-колорономени розглянуто як виразник психології поетів і засіб розуміння сутності індивідуально-авторських образів. З’ясовано роль контексту в організації семантичної структури символів-дендрономенів та символів світотворення.

• Колесникова Лариса Леонідівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"