Проведено системно-аналітичне дослідженняя української поезії 1920 - 1930-х рр. в аспекті художньої рецепції та трансформації в ній античного тексту. Завдяки уточненню поняттєво-термінологічної матриці та застосуванню комплексу методів, а особливо порівняльної інтерпретації та гіпотетичного коментаря проаналізовано лірику поетів, чия творчість є знаковою для різних напрямів і стилів доби зрілого модернізму загалом і для модерністського етапу розвитку української античності зокрема. Визначено такі моделі художньої трансформації античного тексту, як символістська, неокласична (з інваріантами прочитання античності в контексті естетикологічного й історіософського проблемного комплексу) та неоромантична (з футуристичним та експресіоністським акцентами). Ілюстрацією теоретичних узагальнень є аналіз поезії М. Філянського, В. Кобилянського, П. Тичини, Д. Загула, М. Рильського, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена, О. Близька, М. Бажана, Є. Плужника.

• Гальчук Оксана Василівна (1967–) (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"